Трилогiя Iрини Вiльде - це тексти про складнiсть адаптацiї дiвчинки до дорослого свiту, до вимог, цiнностей i незрiдка подвiйної моралi початку ХХ столiття. Навiть власний дiм стає мiсцем психологiчних травм та сексуального насилля. Вже там героїня Вiльде почувається пришпиленим метеликом, барвистою, святково вбраною iстотою, котрою милуються поцiновувачi колекцiї. Тринадцятилiтня дiвчинка iснує насамперед для того, щоб їм подобатися, розважати. Школа i суспiльне життя тiльки пiдсилюють вiдчуття задухи для дiвчини.Але це момент, коли вимоги патрiархального соцiуму входять уже в цiлковиту суперечнiсть з реальними життєвими потребами, що були спричиненi Першою свiтовою вiйною. Це поколiння вже iнше. I свiдома вiдмова головної героїнi вiд замiжжя стає найвиразнiшою демонстрацiєю цих змiн.Але дорослiшання - це не тiльки свобода особистих виборiв, а й полiтичне зростання. Тиск колонiальної культури пiдштовхує Дарку робити усвiдомлений полiтичний вибiр - вiд гiмназiйної органiзацiї, у якiй Дарка бере участь бiльше з цiкавостi до української мови i культури, до активної участi в українському русi Буковини.